|
Друге послання до Корінтян |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї: |
| 2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. |
| 3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, |
| 4 що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає. |
| 5 Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення. |
| 6 Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо. |
| 7 Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах. |
| 8 Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити. |
| 9 Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих. |
| 10 Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас, |
| 11 якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас. |
| 12 Слава наша - це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, - у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті. |
| 13 Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою, |
| 14 як вже зрозуміли нас частинно, що ми - ваша слава, як і ви - наша в день Господа нашого Ісуса Христа. |
| 15 В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість, |
| 16 а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею. |
| 17 Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»? |
| 18 Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.» |
| 19 Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували - я, Сильван і Тимотей, - не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було. |
| 20 Скільки бо обітниць Божих у ньому - «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас. |
| 21 Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог, |
| 22 який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа. |
| 23 А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт. |
| 24 Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати - вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно. |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку; |
| 2 бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку? |
| 3 Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість - радість усіх вас. |
| 4 З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози - не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну. |
| 5 Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але - щоб не перебільшувати - почасти вас усіх. |
| 6 Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; |
| 7 так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого. |
| 8 Тому благаю вас: Покажіть йому любов. |
| 9 На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. |
| 10 Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, - оскільки мав я щось прощати, - то ради вас зробив те перед обличчям Христовим, |
| 11 щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі. |
| 12 Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі, |
| 13 я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію. |
| 14 А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання. |
| 15 Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть. |
| 16 Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших - запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього? |
| 17 Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 Чи починаємо знову самих себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас, чи від вас листів? |
| 2 Наш лист - це ви; лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають. |
| 3 Відомо ж, що ви - лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця. |
| 4 А таке довір'я до Бога ми маємо через Христа, |
| 5 - не щоб ми були самі здібні помислити щось із самих себе, здібність бо наша від Бога. |
| 6 Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює. |
| 7 Коли ж служіння смерті, вирізане буквами на каміннях, було в (такій) славі, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея з-за блиску слави його обличчя, що мала зникнути, |
| 8 то скільки більше служіння духа буде в славі? |
| 9 Бо коли служіння осуду - славне, то служіння виправдання багато більш перевищує у славі. |
| 10 І таким чином, те, що частинне було славне, не має більше слави ради переважаючої слави. |
| 11 Бо коли те, що минуло, славне, то багато більше те, що перебуває, славне. |
| 12 Тож маючи таку надію, ми повні сміливости, |
| 13 а не як Мойсей, що на обличчя клав собі покрівець, щоб сини Ізраїля не дивилися на зникнення того блиску, що щезав; |
| 14 але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває. |
| 15 І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім. |
| 16 «Та коли звертається до Господа, спадає покрівець.» |
| 17 Господь же - дух, а де Господній дух, там воля. |
| 18 Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа. |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги. |
| 2 Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом. |
| 3 А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть; |
| 4 у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий. |
| 5 Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми - слуги ваші ради Ісуса. |
| 6 Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа. |
| 7 А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. |
| 8 Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; |
| 9 нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. |
| 10 Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. |
| 11 Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. |
| 12 І так смерть діє в нас, а життя у вас. |
| 13 Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», - то й ми віримо, тому й говоримо; |
| 14 бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, - воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами. |
| 15 Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу. |
| 16 Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день. |
| 17 Бо те, що одну мить триває, - наше легке горе - готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави, |
| 18 нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне. |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі. |
| 2 Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло, |
| 3 якщо будемо ще вдягнені, а не нагі. |
| 4 Доки ми в цім наметі, -стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише - вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям. |
| 5 Бог же, що створив нас саме для цього, він дав нам завдаток Духа. |
| 6 Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа, |
| 7 - бо ходимо вірою, а не видінням, - |
| 8 ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа. |
| 9 Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом. |
| 10 Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле. |
| 11 Знаючи, отже, що таке острах Господній, ми переконуємо людей; Богові ж ми стали явні, та надіюся, що й у ваших сумліннях ми - явні. |
| 12 Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, - не тим, що в серці. |
| 13 Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас. |
| 14 Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли. |
| 15 А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес. |
| 16 Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо. |
| 17 Тому, коли хтось у Христі, той - нове створіння. Старе минуло, настало нове. |
| 18 Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення. |
| 19 Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення. |
| 20 Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом! |
| 21 Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому. |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 Як співробітники, ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно. |
| 2 Бо каже: «Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер - час сприятливий, ось тепер - день спасіння.» |
| 3 Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; |
| 4 але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, |
| 5 під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах, |
| 6 у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, |
| 7 у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці, |
| 8 у славі й безчесті, у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві, |
| 9 як незнані, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карані, та не забиті; |
| 10 як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо. |
| 11 Уста наші, корінтяни, відкрились до вас! Серце наше поширилось. |
| 12 Вам у нас не тісно, тіснота - у вашім серці! |
| 13 А ви взаємно, -мов до дітей говорю, - зробіть теж широким ваше серце! |
| 14 Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою? |
| 15 Яка згода між Христом і Веліялом? Яка участь вірного з невірним? |
| 16 Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом. |
| 17 Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, - каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і я вас прийму. |
| 18 Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами та дочками - каже Господь Вседержитель.» |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі. |
| 2 Дайте нам місце в вашому серці. Ми нікого не скривдили, нікому шкоди не завдали, не визискували нікого. |
| 3 Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом. |
| 4 У мене велике до вас довір'я, я вельми пишаюся вами. Я - повен утіхи, я переповнений радістю посеред усіх наших напастей. |
| 5 Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. У всьому лиш скорбота: зовні - борні, страхання всередині. |
| 6 Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита; |
| 7 і не лиш його приходом, а й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про ваше палке бажання, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так, що я зрадів ще більше. |
| 8 Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, - бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас - |
| 9 тепер же радію, не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди. |
| 10 Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу - смерть спричинює. |
| 11 Ось бо той смуток задля Бога - яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі. |
| 12 А коли й написав вам, то не задля того, хто образив, ані ображеного, але щоб виявилася між вами перед Богом ваша про нас дбайливість. |
| 13 Тому ми втішилися. Та, крім цієї особистої втіхи, зраділи ми куди більше радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух. |
| 14 А коли я був перед ним трохи похвалився вами, то я не зазнав сорому. Але, як ми завжди говорили вам правду, так і хвала наша перед Титом виявилась правдивою. |
| 15 Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас і як ви прийняли його з острахом та тремтінням. |
| 16 Радію, що можу на вас покластись у всьому. |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 Повідомлюємо вас, брати, про ту ласку, що її Бог дав Церквам македонським. |
| 2 Серед численних турбот, яких вони зазнали, їхня надмірна радість та їхня глибока бідність вилилась без краю на їхню багату щедрість; |
| 3 вони мірою сили, - я про це свідчу, - і понад силу, добровільно, |
| 4 вельми наполягаючи, просили нас, щоб ми дали їм ласку брати участь у службі на користь святих. |
| 5 Вони ж, понад надію нашу, самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі. |
| 6 Ось чому ми благали Тита, щоб він, як був почав, так щоб скінчив між вами цю добродійну справу. |
| 7 Тому ж, що відзначаєтесь у всьому, - у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у нашій любові до вас, - треба вам відзначатись і в цій добродійній справі. |
| 8 Я не кажу як наказ, але щоб заради дбайливости інших випробувати щирість вашої любови. |
| 9 Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли. |
| 10 Даю в цьому лише раду: Воно бо вам личить, вам, що перші минулого року почали цю збірку, не тільки робити, але й бажати. |
| 11 Тепер же закінчіть її, щоб і так, як гаряче бажали, так і довершили за своєю спроможністю. |
| 12 Бо коли є охота дати, то вона приємна мірою того, хто що має, - не того, чого не має. |
| 13 Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність: |
| 14 щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і таким чином щоб панувала рівність, |
| 15 як написано: «Хто був зібрав багато, не мав над міру, а хто мало, - не мав нестачі.» |
| 16 Богові дяка, що дав у серце Тита таку саму до вас горливість; |
| 17 бо він прийняв просьбу і, бувши повний запалу, доброхіть до вас пустився. |
| 18 Ми з ним послали брата, якого за Євангелію усі Церкви хвалять |
| 19 і який, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій добродійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу, |
| 20 вистерігаючися, щоб нам хтось не докоряв з-за тієї обильности пожертв, що ними завідуємо. |
| 21 Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Господом, але й перед людьми. |
| 22 А разом з ними ми послали нашого брата, пильність якого ми часто випробували в багатьох речах, і який тепер куди пильніший із-за великого довір'я, що його до вас має. |
| 23 Щодо Тита, то він мій товариш і коло вас співробітник; а щодо братів наших, то вони посланники Церков, слава Христова. |
| 24 Дайте ж їм доказ вашої любови й нашої їм похвали про вас, перед обличчям Церков. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 А про службу на користь святим мені зайво до вас писати, |
| 2 бо знаю вашу добру волю і хвалю вас македонянам за неї, бо Ахая готова з минулого року; ваш запал заохотив багатьох. |
| 3 Однак, я посилаю вам братів, щоб та хвала, якою я хвалив вас, не була щодо цього марна і щоб ви, як я сказав, були приготовані. |
| 4 А то як прийдуть зо мною македоняни й застануть вас неготовими, ми, - щоб не сказати ви, - через ту певність осоромимося. |
| 5 Я вважав, отже, потрібним просити братів, щоб вони вийшли до вас перед нами і приготували заздалегідь той заповіджений щедрий ваш дар, щоб він був готовий як правдивий дар, а не як вимушений даток. |
| 6 Але я кажу: Хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро жатиме. |
| 7 Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. |
| 8 А Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталось на всяке добре діло, |
| 9 як написано: «Розсипав, дав убогим; праведність його перебуває вічно.» |
| 10 Той, хто достачає насіння сіячеві, додасть і хліб на поживу, і примножить ваше насіння та зростить плоди вашої справедливости, |
| 11 щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові подяку. |
| 12 Бо виконання цього служіння не тільки задовольнить потреби святих, але воно стане ще обильнішим завдяки численним подякам Богові. |
| 13 Спогадуючи цю прислугу, вони будуть хвалити Бога за ваш послух у визнанні Євангелії Христової та за щедрість вашого дару для них і для всіх. |
| 14 І вони своєю молитвою за вас з'являються вам зичливі - заради надмірної благодаті Божої у вас. |
| 15 Подяка хай буде Богові за його дар несказанний! |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, - я, коли присутній між вами, - покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас. |
| 2 Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками. |
| 3 Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних, |
| 4 бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми |
| 5 і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові; |
| 6 ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений. |
| 7 Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми. |
| 8 Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився, |
| 9 - щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати. |
| 10 Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його - жалюгідна. |
| 11 Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми. |
| 12 Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду. |
| 13 Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути. |
| 14 Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою. |
| 15 Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру; |
| 16 і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі. |
| 17 А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. |
| 18 Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає. |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 О, коли б ви могли потерпіти трохи мого безумства! Ба ви мене й терпите. |
| 2 Я за вас ревную Божими ревнощами, бо я вас заручив одному лиш чоловікові, появив вас чистою дівою Христові. |
| 3 Але боюся, щоб, як змій був обманув Еву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа. |
| 4 Бо коли б хтось прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, що його ми вам проповідували, або якби ви прийняли іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не одержали, - ви б радо терпіли. |
| 5 Однак, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів»! |
| 6 Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали. |
| 7 Невже я допустився гріха, смиряючи себе самого, щоб вас піднести вгору, - вам бо проповідував даром Євангелію Божу? |
| 8 Інші Церкви я оббирав, беручи від них плату, щоб вам служити. |
| 9 І коли був у вас і терпів нестачу, я не був тягарем нікому, бо мені у моїй нестачі допомогли брати, що прийшли з Македонії. У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, і вважатиму й далі. |
| 10 Як істина Христова, що в мені, - цієї похвали ніхто в мене не відніме у сторонах ахайських! |
| 11 Чому? Хіба я не люблю вас? Бог те знає. |
| 12 А що роблю, те робитиму й далі, щоб узяти всякий привід у тих, які приводу шукають, щоб вони були схожими на нас у тому, чим хваляться. |
| 13 Оті бо - то апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових. |
| 14 Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. |
| 15 Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми. |
| 16 Знову кажу: Нехай ніхто мене не вважає за безумного! А як ні, то прийміть мене за безумного, щоб і я міг трохи похвалитися. |
| 17 Що я кажу, кажу те не в Господі, але немов у безумстві, що дає мені відваги хвалитися. |
| 18 Тому що багато інших хваляться з тілесних спонук, то і я буду хвалитися, |
| 19 бо ви радо терпите безумних, самі такі розумні! |
| 20 Ви терпите, коли вас хтось неволить, коли хтось об'їдає, коли хтось обдирає, коли хтось ставиться до вас ізгорда, коли хтось б'є вас в обличчя! |
| 21 На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її виявити. |
| 22 Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж! |
| 23 Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто. |
| 24 Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок (ударів) без одного; |
| 25 тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні. |
| 26 У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих; |
| 27 у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі! |
| 28 Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка - журба про всі Церкви! |
| 29 Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? |
| 30 Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. |
| 31 Бог і Отець Господа Ісуса, - благословен вовіки! - знає, що я не говорю неправди. |
| 32 В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити; |
| 33 та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук. |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об'явлення Господа. |
| 2 Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, - був він узятий аж до третього неба. |
| 3 І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, - |
| 4 був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити. |
| 5 Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. |
| 6 А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. |
| 7 А щоб я не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. |
| 8 Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, |
| 9 та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала. |
| 10 Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний. |
| 11 Я, хвалившися, видався безумним! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо. |
| 12 Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах. |
| 13 Чим бо ви були менші від інших Церков, - хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю кривду! |
| 14 Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям. |
| 15 Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений? |
| 16 Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом. |
| 17 Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав? |
| 18 Я ублагав Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом? Не тими самими слідами? |
| 19 Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами. Ми перед Богом у Христі говоримо; а все вам, любі, на збудування. |
| 20 Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя, |
| 21 щоб, коли я знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене, і щоб я не оплакував тих багатьох, які раніше згрішили й не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися. |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 Оце втретє йду до вас. «Кожна справа рішиться за словом двох або трьох свідків.» |
| 2 Я вже перед тим сказав і ще раз повторюю, як за другої моєї присутности, так і тепер у відсутності: Як прийду знову, то не щадитиму тих, які раніш згрішили, й усіх інших. |
| 3 Ви бо шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, а сильний між вами. |
| 4 Його ж розп'ято з-за немочі, але він живе з Божої сили. Та й ми, хоч і немічні в ньому, однак будемо з ним жити з Божої сили супроти вас. |
| 5 Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані! |
| 6 Та, сподіваюся, ви спізнаєте, що ми не є невипробувані. |
| 7 Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили, - не, щоб ми з'явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі з'явилися невипробувані. |
| 8 Бо ми не можемо нічого проти правди, а лиш за правду. |
| 9 Ми бо радуємося, коли ми немічні, ви ж - міцні. Власне про це ми й молимося, про вашу досконалість. |
| 10 Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не вживати строгости силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати. |
| 11 А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами. |
| 12 Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають. |
| 13 Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами! |
